Симптоми хронічного простатиту найчастіше слабо виражені, і лікування проводиться вже на початковій стадії. Проте з проблемою можна впоратися, якщо поставитися до неї з усією серйозністю.
Що це таке
Про те, що таке хронічний простатит, багато пацієнтів дізнаються при зверненні до лікаря зовсім з іншого приводу. А тим часом це захворювання дуже небезпечне і є тривалим запальним процесом, що протікає в передміхуровій залозі. Якщо його не лікувати, можлива поява серйозних ускладнень: імпотенції, безплідності, везикуліту, появи кіст передміхурової залози, аденоми та раку простати.
Виділяють кілька форм захворювання:
гострий бактеріальний простатит, причиною якого є проникнення інфекційних збудників у передміхурову залозу. Характеризується типовими болями внизу живота та при сечовипусканні;
хронічний бактеріальний простатит, який поряд з клінічною картиною гострої форми патології супроводжується наявністю бактерій та підвищеним рівнем лейкоцитів у сечі та виділеннях простати;
хронічний простатит, який є наслідком перенесеної раніше бактеріальної форми захворювання при неефективному лікуванні чи його відсутності;
безсимптомний запальний простатит, що відрізняється відсутністю будь-якої симптоматики, але виявляється під час лабораторних методів діагностики.
Більше 90% випадків захворювання припадає на небактеріальний хронічний простатит, що протікає безсимптомно, що і призводить до запізнілого лікування.
Чи можна вилікувати
Сама постановка діагнозу свідчить, що захворювання прогресує в організмі вже тривалий час. Чоловікам часто складно звернутися до лікаря з такого животрепетного приводу доти, доки ситуація не стане критичною. А тим часом, чим раніше чоловік звернеться за медичною допомогою (при перших ознаках нездоров'я), тим ефективнішим буде лікування і вища ймовірність повністю позбутися хвороби. У запущеній формі хронічний простатит вилікувати практично неможливо, проте при правильній та регулярній терапії симптоми стануть менш вираженими. Ось чому так важливо своєчасне звернення до лікаря.
Причини
Захворювання зустрічається у чоловіків віком від 20 до 50 років і залежить від ряду передумов:
Інфекційні збудники. Вони потрапляють у передміхурову залозу кількома шляхами:
висхідним (по уретрі);
низхідним (через інфіковану сечу);
лімфогенним (лімфатичними каналами);
гематогенним (через кров).
Прикладами патогенної мікрофлори, що провокують бактеріальну форму простатиту, є стафілокок, кишкова паличка, ентерокок, протей, збудники вірусної, грибкової, паразитарної природи, а також хламідії, гонококи, гарднерелли та інші.
Порушення нормальної циркуляції крові органів малого таза. Це може бути пов'язане з малорухомим способом життя, сидячою роботою (водії, офісні співробітники), неправильним харчуванням. У результаті тканин передміхурової залози виникають застійні явища, набряки, спостерігається неповне вигнання секрету з порожнини органа. Усе це призводить до часткової чи повної дисфункції залози.
Тривала статева помірність або практика перерваних статевих актів. Зазначені дії також провокують запальні процеси у передміхуровій залозі.
Хвороби, що супруводжують. Насамперед, це стосується патологій урологічного характеру: циститу, уретриту, пієлонефриту, недолікованого гострого простатиту. Однак причиною виникнення хронічного простатиту можуть бути інші захворювання: хронічний бронхіт, пневмонія, гайморит та ін.
Часте та тривале перебування на холоді, в умовах високої температури навколишнього середовища чи підвищеної вологості, постійні психоемоційні навантаження.
Симптоми
Клінічна картина при хронічному простатиті слабо виражена на початковій стадії. Чоловік, як правило, не відчуває будь-якого дискомфорту або не звертає уваги на появу ознак захворювання, якщо вони не заважають вести звичний спосіб життя. Згодом, загальний стан погіршується та супроводжується такими симптомами:
Поява больових відчуттів у промежині, геніталіях, паху. Біль може бути слабким, ниючим або досить інтенсивним при сечовипусканні, дефекації, після статевого акту і при сім'явипорскуванні. Часто больовий синдром поширюється на криж, задній прохід, мошонку, яєчка.
Порушення при сечовипусканні та дефекації. У першому випадку процес характеризується частими та болючими позивами, печінням в уретрі. Спостерігається наявність ниткоподібних утворень у сечі. При дефекації можливі виділення з уретри, які говорять про недостатній тонус передміхурової залози.
Розлади статевої функції. У чоловіків, які страждають на хронічний простатит, спостерігається зниження статевого потягу, нестабільна ерекція або її відсутність, болючість під час і після статевого акту, гемоспермія, безпліддя.
Поганий сон, дратівливість, підвищена нервозність, швидка стомлюваність, пригніченість.
Підвищення температури тіла. Може спостерігатися при загостренні захворювання та мати незначні відхилення від норми.
Симптоми можуть виявлятися в повному обсязі відразу, але носити у своїй постійний характер.
Діагностика
Діагностичні дослідження дозволяють спростувати або підтвердити ймовірний діагноз, визначають, що це за різновид захворювання та наскільки можливо його вилікувати.
%20та%20запалена%20(праворуч).jpg)
Основними діагностичними процедурами є:
загальний аналіз сечі;
аналіз секрету простати на наявність/відсутність патогенної мікрофлори, а також визначення відхилень фізіологічних показників від нормальних значень (підвищена кількість лейкоцитів та ін. );
бактеріологічний посів сечі та взяття мазка з уретри;
тристаканна проба сечі, що дозволяє визначити область локалізації запалення;
аналіз виявлення збудників інфекцій статевих шляхів;
УЗД передміхурової залози;
вивчення даних спермограми, MAR-тесту (при репродуктивних відхиленнях);
уродинамічні, ендоскопічні обстеження;
визначення простатспецифічного антигену (ПСА).
Лікування хронічного простатиту
Відповідь на питання про те, як лікувати хронічний простатит, залежить від ступеня тяжкості патології та її різновиду. Захворювання потребує комплексного підходу для його усунення або стабільного полегшення симптомів.
Медикаментозне лікування
Воно передбачає прийом препаратів із наступних груп:
Антибіотики, що обов'язково призначаються при діагностуванні бактеріальної форми патології. Однак така терапія може бути показана і при хронічному небактеріальному простатиті, якщо спостерігається стійкий позитивний ефект. Препарати з груп пеніцилінів, цефалоспоринів, тетрациклінів, аміноглікозидів, фторхінолонів приймають у суворій відповідності до вказівок лікаря не менше двох тижнів.
Спазмолітики, що сприяють усуненню больових спазмів у промежині.
Протизапальні, знеболювальні засоби.
Альфа1-адреноблокатори, що використовуються для зниження гіпертонусу передміхурової залози та нормалізації моторики.
Імуностимулюючі медикаменти.
Схема прийому ліків підбирається індивідуально відповідно до особливостей діагнозу та непереносимості окремих препаратів (якщо це є).
Немедикаментозне лікування
І тут позитивний ефект терапії досягається фізичним впливом різної природи на хвору область. Хворим можуть призначатися:
Масаж простати. Він активує повноцінне вигнання секрету з передміхурової залози, покращує кровообіг, нормалізує тонус органу. Масаж разом із прийомом антибіотиків особливо ефективний для лікування бактеріального хронічного простатиту. Однак є протипоказання до його застосування, якщо у хворого діагностовано:
гострий бактеріальний простатит;
супутні захворювання статевих залоз (везикуліт, куперит);
наявність конкрементів у передміхуровій залозі;
кісти простати;
аденома простати;
ракова пухлина органа чи підозра на неї;
абсцес передміхурової залози;
геморой, тріщини прямої кишки та інші її порушення.
Електрофорез. Фізіопроцедура передбачає лікувальну дію на патологічну зону електричним струмом малої величини (не більше 50 мкА). Таким чином відбувається стимуляція відновлювальних реакцій, усунення болю, оптимізація кровотоку в тканинах залози. Електрофорез сприяє глибокому проникненню антибіотиків у структури простати, тим самим підвищуючи ефективність їхньої дії.
Ультразвук. Метод широко використовується в терапії хронічних простатитів, оскільки має виражену протизапальну дію, відновлює статеву функцію, пригнічує больовий синдром. За допомогою ультразвуку успішно лікується пухлина передміхурової залози.
Ультрафонофорез – використання ультразвукової терапії разом із лікарськими препаратами. Такий метод дозволяє лікам проникати у глибокі шари ураженого органу та максимально ефективно там діяти.
Магнітотерапія. Фізіопроцедура надає комплексну відновлюючу дію на сечостатеву систему, покращує процеси метаболізму та нейрогенерації.
Лазеромагнітотерапія. Вплив лазером також ефективно лікує прояви хвороби, за винятком ризику можливих ускладнень.
Індуктометрія – вплив змінним магнітним полем високої частоти.
Інстиляції в уретру, грязелікування, лікувальні клізми, гарячі ванни.
Фізіотерапія разом з медикаментозним лікуванням дозволяє отримати стійкий терапевтичний ефект і здебільшого повністю перемогти хворобу на початковій стадії.
Операційне втручання
Показано, якщо допомогти хворому іншими методами неможливо.
Простатектомія – часткове або повне видалення передміхурової залози із збереженням еректильної функції.
Трансуретральна резекція (ТУР) – операція з висічення або видалення тканини залози, що розрослася. Призначається при аденомі чи раку простати.
Лазерна хірургіяОперація передбачає видалення уражених тканин органу з допомогою лазерного променя. При цьому відбувається «запаювання» кровоносних судин, що виключає кровотечу.
Дренування абсцесу простати. Така хірургія дозволяє витягти гній із порожнини залози за допомогою гумового дренажу, введеного через промежину або пряму кишку способом розсічення шкірних тканин.
Трансуретральний розріз простати. Хірургія передбачає нанесення кількох розсічень у простаті з метою зменшення тиску ураженого органу на уретру та відновлення сечовипускання.
Після проведеного операційного втручання пацієнту потрібна реабілітація, тимчасовий інтервал якої, залежно від виду використаної хірургії, становить від 2-3 днів до кількох місяців.
Народні засоби лікування
Лікувальні засоби на рослинній основі також є дієвими медикаментами у комплексній терапії хронічного простатиту. Для цього використовуються настоянки, відвари, харчові суміші або мазі, до складу яких входять:
гарбузове насіння;
кора осики;
листя та кора ліщини;
шкаралупа каштанів;
петрушка;
мед, прополіс;
каланхое та ін.
Регулярне використання засобів фітотерапії сприяє усуненню неприємних симптомів, відновленню порушених функцій та тривалому профілактичному ефекту.
Хронічний простатит - захворювання, на яке варто звертати увагу за перших його ознак, щоб виключити небезпечні ускладнення і вчасно його вилікувати.